Поняття «субстрат» походить від латинського substratum - основа, ґрунт, поживне середовище. Субстрат вважається гарним, якщо містить досить мінеральних і органічних речовин, володіє повітро- і водопроникністю, достатньою теплопровідністю, він повинен бути також оптимально вологоємним, щоб розчинені у воді речовини використовувалися не відразу, а поступово. Родючість ґрунту в природі в значній мірі визначається вмістом в ній гумусу (перегною) - комплексу складних органічних сполук. Гумус накопичується при розкладанні рослинних залишків, а в процесі діяльності ґрунтових мікроорганізмів мінералізуєтся і складові його елементи стають доступними для рослин.
Деяких елементів у ґрунті міститься багато - азоту, фосфору, калію, сірки, магнію і кальцію, і поглинаються вони у великій кількості. Інших (мікроелементів) - заліза, бору, міді, кобальту, марганцю, цинку, молібдену - дуже мало. Їх нестача або надлишок у субстраті призводять до порушень в розвитку або навіть загибелі рослин. Також треба мати на увазі, що доступність мінеральних речовин пов'язана з показниками кислотності субстрату - рН (при значенні 7,0 реакція середовища нейтральна, при більш високих показниках - лужна, а при більш низьких - кисла). Дпя більшості декоративних культур оптимальні значення від 4,5 до 6,5. Деякі потребують більш кислому середовищі: азалія, гортензія, гарденія, хвойні. Інші потребують нейтрального і навіть слаболужного субстрату: цитрусові, пальми, пеларгонії, кактуси. Квітникарям, що живуть у великих містах, радимо користуватися готовими ґрунтовими сумішами, наприклад, «Бегонія», «Сенполія», «Пальма», «Азалія» та інші, які можна придбати в спеціалізованих магазинах. Вони розфасовані по 2,5-5 кг у поліетиленові пакети, на яких дані всі основні характеристики: показник кислотності, вміст азоту, фосфору, калію, мікроелементів, гумінових кислот. Там же перераховані рослини, для яких рекомендується даний субстрат. Хочеться застерегти квітникарів від купівлі дешевих ґрунтів з назвами типу «Квіткова (садова) земля». Як правило, вони містять лише низинний торф, іноді з домішкою глини або піску.
Ті, хто має можливість виїжджати на природу або живе в сільській місцевості, можуть приготувати субстрати самостійно.
Типи землі
Дернова земля (рН 7,0-7,5) – містить багато рослинних залишків, тому вона пориста, пружна, але швидко ущільнюється. Кращий час для її заготівлі - липень. На лузі лопатою знімають шматки дерну завтовшки не менше 10 см. Їх складають у кілька шарів в штабелі травою вниз і періодично поливають водою або гнойовою рідиною. Через рік-два землю просівають. Вона буде більш важкою або легкою, залежно від того, що в ній переважає – глина чи пісок. Дернова земля використовується в більшості сумішей, хоча її кількість залежно від культивованих рослин варіює від 10 до 60%.
Листова земля (рН 5-6) легка, родюча. Її готують з опалого листя будь-яких порід, крім дуба, небажані також вербові і тополеві. Компост з листя виходить за 2-3 роки. Листову землю просівають і використовують як добавку в субстрат для посіву насіння, посадки вкорінених живців, а також під бегонії, глоксинії, її додають у важкі садові суміші, щоб зробити їх більш пухкими.
Перегній (рН 7,5-8,0) представляє собою перепрілий гній. Він повинен бути легким, пухким, багатим поживними речовинами. У міських умовах його можна замінити доступним на ринку біогумусом. Для цієї мети підходить також компост з рослинних залишків та харчових відходів, який добре розклався. Компост поступається перегною за вмістом органічної маси. Крім того, з часом такий субстрат в горщиках з рослинами ущільнюється і стає більш в'язким.
Торф (рН 3,5-5,5) складається з рослинних залишків, що повільно розкладаються. Його заготовляють з верхових, рідше перехідних боліт і протягом двох-трьох років піддають вивітрюванню, кілька разів перелопачуючи. Для кімнатного квітництва більше підходить бурий верховий торф, ступінь розкладання якого 10-15% і в ньому мало пилоподібних частинок. Низинний, майже чорний, використовують рідко, оскільки він має тонку пиловидну структуру і швидко ущільнюється. Промисловість випускає субстрат «Фіалка», що складається майже цілком з верхового торфу, збагаченого мінеральними добривами. Торф як основний компонент використовується для вирощування папоротей, азалій, бегоній, хвойних, ароїдних.
Вересова земля (рН 5,0-5,5) може бути заготовлена тільки там, де росте верес (рос. вереск), поширений в нашій країні вже не дуже широко. У природі товщина її шару не перевищує 2-3 см. Часто вересову землю замінюють сумішшю листової землі й торфу (1:4). Використовують для вирощування рослин з родини вересових. Іноді вересову землю додають в субстрат для камелій, папоротей, орхідей.
Хвойна земля (рН 4,0-5,0) – бідна, пухка, дуже легка, – нижній шар хвойного опаду. Заготовляють її в сосновому і ялиновому лісі. При цьому верхній шар, що мало розклався, йде для приготування субстрату під деякі види орхідей, а нижній – додають у більш кислі суміші для азалій, хвойних та ін. У домашніх умовах хвойну землю можна замінити сумішшю верхового торфу з тирсою хвойних порід (3:1).
Пісок зазвичай застосовують як добавку в усі поживні суміші, щоб вони стали більш водопроникними. Не рекомендується використовувати дрібнозернистий і червонуватий гірський пісок, оскільки він містить багато заліза. Краще всього брати крупнозернистий річковий, попередньо добре промитий.
Ґрунтові суміші
Для складання поживних субстратів не слід використовувати городню землю, навіть якщо вона добре окультурена. У ній можуть міститися залишки добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, а також збудники хвороб і шкідники.
Всі ґрунтові суміші на основі садових земель необхідно дезінфікувати і стерилізувати. Для цього невелику кількість кожного компонента окремо насипають в широке деко з невисокими краями. Потім його накривають фольгою, щоб за рахунок пари посилити ефект обробки, і прогрівають при температурі 80°С протягом 10 хвилин, після чого змішують у потрібній пропорції. Для цього зручно користуватися мірної ємністю (відром, банкою), на об'єм якої можна розрахувати кількість добрив, що додаються. Складові частини необхідно дуже ретельно перемішати три-п'ять разів і внести мінеральне або органо-мінеральне добриво (10 г на 1 кг суміші). Готовий субстрат бажано промити розчином марганцівки темно-рожевого кольору, фундазолу, топсину або іншого фунгіциду, щоб уберегти рослини від грибкових хвороб. Підготовлений таким чином субстрат до посадки рослин повинен полежати 5-7 днів. Якщо невелику його кількість стиснути в руці, він не повинен злипатися в щільний комок.
Як розпушуючі добавки у різних сумішах використовуються мох сфагнум (іноді він є самостійним субстратом), подрібнена соснова кора, зібрана за мертвих дерев, тирса, солом'яна січка, деревне вугілля (бажано березове).
Рецепти земляних сумішей рекомендуються в керівництвах по вирощуванню декоративних рослин та спеціалізованих журналах. Загальне правило зводиться до того, що для трав'янистих тропічних рослин зі слабкою кореневою системою готують легкі пухкі субстрати, для деревно-чагарникових та інших культур, що мають сильно розвинене коріння, – більш важкі (з переважанням глинисто-дернової землі).
За матеріалами сайту florall.ru
Немає коментарів :
Дописати коментар